Види зварних швів

Робота зварювальника передбачає необхідність розбиратися в кресленнях та конструкціях. Саме на кресленні вказуються місця, де має бути зварювальний шов, якого виду та його класифікація.

Отже, зварювальник повинен вміти не тільки розумітися на кресленнях, але й знати, які види зварних швів бувають. У цій статті будуть розглянуті основні типи зварних з’єднань, їх відмінності та техніка накладання.

Зварювальне з’єднання – що це таке?

Зварювальною сполукою вважається така сполука, яка була отримана шляхом сплавлення металів. Для зварювання застосовується дріт або електроди, які утворюють присадний метал, який змішується з основним металом.

Для різних видів зварювання застосовуються свої витратні матеріали, а саме:

• Для ручного дугового зварювання – плавиться електрод з покриттям;
• Для аргонодугового зварювання – вольфрамові електроди;
• Для напівавтоматичного зварювання – спеціальний дріт.

Проте незалежно від типу зварювання і джерела зварювальної дуги, існують одні й самі види зварних сполук.

Види зварювальних швів

Відповідно до ГОСТ 5264-80 існують такі види зварювальних швів:

Стикові шви– На кресленнях позначаються буквою “С”. При зварюванні стикових швів роблять провар з однієї або двох сторін, дивлячись яке по міцності потрібно отримати з’єднання.

Кутові шви– На кресленні позначаються буквою “У”. При зварюванні кутових швів найчастіше зварювання піддається внутрішній кут. Однак для більшої міцності може проварюватися і зовнішній кут.

Таврові шви– На схемах і кресленнях позначаються буквою “Т”. Зварювання таврових з’єднань може здійснюватися як з одного боку, так і з двох (двостороннє з’єднання).

Нахльосткові шви— мають умовну позначку на схемах у вигляді літери «Н». При зварюванні нахлесточного шва метали накладаються один на одного, а потім приварюються з торцевої сторони і плоскою поверхнею.

Просторове становище зварних швів

Перераховані вище види зварних швів можна здійснювати в різних просторових положеннях.

Усього існує чотири положення:

Нижнє становище– Зварювання відбувається на підлозі в горизонтальному положенні. Найзручніше з точки зору зварювання становище: метал не прагне вниз, як при вертикальному положенні, шлак зручно видувати зі зварювальної ванни шляхом зміни кута нахилу електрода.

Зварювання в нижньому положенні найлегше з усіх просторових положень. Саме з цієї причини її і рекомендується освоїти зварювальникові-початківцю в першу чергу.

Нижнє положення «в човник»— це просторове положення у зварюванні використовується переважно для створення таврових та кутових з’єднань. Метали, що зварюються, розташовуються, таким чином, щоб метали сплавлялися по обох стінках майбутнього з’єднання.

Вертикальне становище– Виконується знизу вгору на вертикальних ділянках конструкції.

Стельове положення– здійснюється перпендикулярно горизонтальному положенню у зварюванні. Одне з найскладніших просторових положень, що вимагає від зварювальника певного досвіду.