Підготовка деталей до паяння

Важливим етапом паяння є підготовка деталей. Залежно від способу з’єднання деталі підганяються один до одного і зачищаються. Потім відбувається видалення оксидів та лудіння.

Процес, при якому здійснюється видалення з поверхні металів окалини та іржі, називається травленням. Температура травлення, як і склади, що застосовуються для цього, можуть бути різними.

Підготовка деталей до паяння

Найчастіше травлення деталей перед паянням здійснюється в соляній та сірчаній кислоті. Для цих цілей деталь міститься в кислототривку ємність, яка наполовину заповнена перерахованими вище компонентами.

Для травлення сірчаною кислотою необхідна температура щонайменше 60 градусів, тоді як травлення соляної кислотою, нижче, близько 40 градусів. При травленні дуже важливо, щоб оксиди, що знаходяться на поверхні металу, розчинилися якнайшвидше.

Якщо потрібно очистити не весь виріб повністю, а лише місце паяння, то доцільніше буде використовувати 15% розчин соляної кислоти, який наноситься пензликом на деталь, що спаюється. Зняття іржі з поверхні металів провадиться спеціальними травильними пастами.

Крім усього іншого, перед паянням важливо очистити метал та знежирити його поверхню. Для знежирення допускається використовувати бензин, а також такі склади:

• Для знежирення сталевих деталей – тринатрійфосфат, вуглекислий натрій та їдкий натр, а також рідке скло. Час знежирення 30 хвилин за температури 70 градусів;
• Для знежирення мідних деталей та сплавів із міді — господарське мило, їдкий натр та рідке скло. Час знежирення деталей 5 хвилин за температури 60 градусів;
• Для знежирення алюмінієвих деталей – тринатрійфосфат та їдкий натр, а також рідке мило. Температура знежирення 60 градусів, 5 хвилин.

Після знежирення деталі промиваються у гарячій та холодній воді.

Способи з’єднання деталей

Існує досить багато способів з’єднання деталей, що спаюються, один з одним. Це і в нахльостку, і ступінчастим швом, кутовим з’єднанням, гребінкою, стик і фланцевим з’єднанням.

Міцність паяних деталей багато в чому залежить від площі поверхонь, що спаюються. Тому до вибору способу з’єднання заготовок потрібно підійти обачно. Найбільш міцним виходить паяне з’єднання гребінкою та в нахльостку.

З’єднання в тавр застосовується досить рідко, оскільки замість нього найчастіше використовується кутове з’єднання деталей, що спаюються. У такому випадку помітно збільшується площа поверхонь, що з’єднуються.

Для паяння виробів з листового металу найчастіше застосовується замкове з’єднання. Така сполука забезпечує повну герметичність шва.

Після знежирення деталі з’єднуються один з одним одним із вибраних способів і надійно фіксуються струбцинами. Дуже важливо, щоб після фіксації не порушувалося правильне розташування заготовок, оскільки це гарантує акуратне та якісне місце спаю.